02.06.2017

«ВУЗЬКА ТА ДОРОГА, ЩО ВЕДЕ ДО ЖИТТЯ»

«ВУЗЬКА ТА ДОРОГА, ЩО ВЕДЕ ДО ЖИТТЯ»

Для нашого сьогодення є звичним існування безлічі різних доріг. Міста, села, держави, материки та континенти з’єднані між собою повітряними, морськими та наземними трасами. А в часи середньовіччя було не так. Тоді особ­ливого поширення набув вислів «Усі дороги ведуть до Риму», який мав буквальне значення. Передумовою ­цьому стало те, що римляни активно розширювали свої території за рахунок завоювань сусідніх держав. Щоб зберегти централізацію влади, оперативно доставляти до столиці податки, тримати кур’єрський зв’язок та переміщувати військові загони у випадку виникнення бунту, потрібно було будувати хороші шляхи.

Існує ще один різновид доріг – той, котрий Богом передбачено пройти кожному з нас. Тому похідним (або й навпаки) від вищезгаданого фразеологізму є твердження «Всі дороги ведуть до Бога». Здебільшого саме це можна почути у відповідь на проповідь євангельських принципів. Мовляв, що ви мені розказуєте, адже є багато ідей, філософій, поглядів, релігійних вчень, і всі вони ведуть до Бога. Та в цих словах – якраз небажання відшукати істину, відмова підкоритися їй, час­то – виправдання гріхів.

Бог бачить, якими дорогами ми ходимо, і саме вони визначають нашу подальшу долю. Тобто щастя людини залежить від вибору нею життєвих шляхів – поглядів, принципів, переконань, інтересів тощо. Очевидно, що найкращий спосіб їх формування – вникати в Слово Боже. Ізраїльський цар і пророк Давид постійно молився до Бога, просив, щоб Той відкривав йому розуміння правильних орієнтирів та заповідей: «Дороги Свої дай пізнати мені, Господи, стежками Своїми мене попровадь, провадь мене в правді Своїй і навчи Ти мене…»

Сам Господь закликав віднайти серед розмаїття житейських доріг ту, яка справді веде до Бога. Це не дорога більшості та масовості, переважних зручностей та комфортів, це визначена Богом вузька стезя налагодження особистих стосунків із Ним. І вхід на неї – тісними воротами. Про існування єдиного такого входу навчав Ісус Христос, говорячи: «Я дорога, і правда, і життя. До Отця не приходить ніхто, якщо не через Мене» (Євангеліє від Івана 14:6). Отже, дорога до Бога пролягає виключно через віру у викуплення людей від гріхів жертвоприношенням Божого Сина.

Інколи ми хочемо зуст­рітися з Богом там, де Він не буває, чекаємо Його в тих місцях, якими Він ніколи не ходить. Тому через Своє Слово Він закликає людей залишити свої дороги: «Хай безбожний покине дорогу свою, а крутій – свої задуми, і хай до Господа звернеться, – і його Він помилує, бо Він пробачає багато!» І далі Господь пояснює, чому це так важливо: «Бо ваші думки – не Мої це думки, а дороги Мої – то не ваші дороги...»

А якраз найбільше бажання Творця – щоб Його дороги стали нашими дорогами. Він хотів би увійти в життя кожної людини, в її родину, сім’ю, дім, пройти крізь увесь її життєвий шлях. Однак далеко не кожен своїм відношенням до Нього дає Йому таку можливість. Серце людини є необжитою пустелею, суцільним непрохідним бездоріжжям, вкритим гострим камінням і вибоїс­тими ямами, через які Бог не може рухатися. Тому пот­рібно приготувати дорогу для Гос­пода – вирівняти шлях для Нього. Суттю цьо­го приготування було і залишається покаяння, під час якого кожен визнає неправильність доріг, якими у своєму житті ходив, та віддає пріоритетне право поглядам та бажанням Божим, які в подальшому вже повинні стати його дорогами.

Ігор КРОЩУК, м.Горохів, Волинська обл.

Вгору