02.10.2014

ВІЧНЕ І ТИМЧАСОВЕ

Ось людина. Жива. Вона щаслива, радісна, переповнена емоціями, енергією, життєвою силою. Вона вабить, викликає інтерес, захоплення, співчуття.

Та ось... смерть накладає вето, і все моментально змінюється. Уявімо коробочку, з якої щойно дістали витончений, з платини, з діамантами, швейцарської якості годинник. Поки в ній був високоточний шедевр, що показував час, вона володіла значимістю. Але як тільки годинник зайняв своє місце, для якого він і призначався, – на руці, то ця вишукана коробочка з золотим тисненням, мереживними візерунками, з елегантним вензелем знаменитого майстра стала всього лише марною річчю. Таким же, без будь-якої цінності, стає тіло, що його покидає душа, – порожньою оболонкою, непотрібною упаковкою. З нього йде дихання, і воно перетворюється на прах.

d

 

Благо, що навіть тут є зворотний бік медалі: смерть не як кінець існування, а як двері в небеса, проміжний етап, перехід від тимчасового стану буття до вічності. Адже сенс земного життя полягає якраз у тому, щоб потрапити на небо. Та щоб це відбулося, людині потрібно особисто зустрітися з Ісусом і народитися згори, від Святого Духа. А потім щоденно піклуватись про спасіння своєї душі.

Ми багато про що турбуємось, зазвичай прагнучи вирішити насамперед нагальні щоденні проблеми. Головне, думаємо, матеріальне забезпечення, тож не шкодуємо часу для роботи чи бізнесу. Адже щоб утримувати сім’ю, потрібно заробляти гроші, тому багато хто з раннього ранку до пізнього вечора працює. Відпочинок на вихідні після напруженого робочого тижня теж здається природним. А ще необхідно приділити час батькам, дітям, чоловікові, друзям. Не менш важливо спати хоча б вісім годин на добу, їсти тричі в день, доглядати за своєю зовнішністю. В такій круговерті коли ще й про душу дбати?! До того ж вона не тіло, огріхи на якому всім помітні, і не шлунок, що від голоду смокче. Так і стається, що максимум своєї уваги приділяємо скороминущому. Але цінність – не воно.

“Яка ж користь людині, що здобуде ввесь світ, але душу свою занапастить?” – перестерігає Господь Своїх учнів. Можна докладати багато зусиль і догоджати всім: бути добрим сином, турботливим чоловіком і батьком, посадити не одне дерево, побудувати розкішний особняк, народити синів і навіть для всіх них купити по гарній машині, але з цього всього “що дасть людина взамін за душу свою?” – запитує Христос послідовників. Даремно така людина жила, адже ми нагі прийшли на землю, нагі з неї і підемо.

Розповідаючи перед десятитисячним натовпом людей притчу про багача, який сподівається задовільнити душу земними гараздами і забезпеченням добробуту, Ісус стверджує: “Життя чоловіка не залежить від достатку маєтку його”. Цього багатія, що зібрав велике майно і, радіючи з того, каже своїй душі: “Душе, маєш багато добра, на багато років складеного. Спочивай, їж та пий і веселися!”, – Бог називає нерозумним: “Нерозумний, ночі цієї ось душу твою зажадають від тебе, і кому позостанеться те, що ти був наготовив?” В насолоді матеріальними речами душа не знайде радість і спокій, а тим більше – вічність.

Лише Божий дотик звільняє душу з полону гріха та лещат відчаю, дає втіху і задоволення. Земний рай для душі – Святе Письмо, ковток джерельної води для спраг­лого в пустелі. Лише воно збудовує дух людини і оновлює її душу. Написано, що для людей Боже Слово – це водяна баня. Занурення в таку купіль неодмінно зробить цілющу дію: прогріє, відпарить, очистить і освятить душу. Слово з Біб­лії - живе і дієве, воно з філігранною точністю проводить необхідні духовні операції, видаляє пухлини, заліковує рани. Серце, що перебуває в роздумах над Словом, наповнюється умиротворенням, добротою і співчуттям до ближнього, шануванням Бога і любов`ю до Нього. Такого успіху наші душі можуть досягти завдяки животворному, благодатному Святому Духу, який відкриває для нас прекрасні, дорогоцінні скарби небес.

 З найкращими побажаннями, Алла ГАНДЗЮК

Вгору