19.12.2017

До Нового року залишилось...

До Нового року залишилось...

Нещодавно приїхала на будівельний об’єкт, за яким наглядаю, а там на дошці оголошень у вагончику виконробів великими буквами написано: «До Нового року залишилось 42 дні, пора починати працювати!» Оце так – не просто 42 дні, а в контексті того, що вже вкрай необхідно звитяжно трудитись. Виказавши своє здивування таким поворотом, мовляв, якщо до цього часу можна було байдикувати (насправді люди там роботящі), то що ж зараз змінилось, чим кінець року такий значимий, – отримала скупу відповідь одного з майстрів. У свою чергу здивований моїм нерозумінням, він зауважив, що потрібно підтягнути всі хвости, максимально завершити розпочаті роботи, щоб у новий рік не волокти старих справ, а ввійти легко, не обтяженими тягарем боргів (нехай і в роботі), з відчуттям того, що все зробили, нікому нічого не винні.

Гм, і на все – 42 дні?.. Але чи мало це? Що можна вмістити в один день? На пам’ять чомусь одразу приходять слова апостола Петра, які він адресував віруючим: «...У Господа один день – немов тисяча років, а тисяча років – немов один день!» (2-е Пос­лання ап. Петра 3:8). Цю дивовижну інформацію з Біблії знаю напам’ять уже сімнадцять років, але що вона означає, ніколи не задумувалась, адже, як на мене, така ситуація стосується виключно того виміру, який поза часом, тобто вічності, і зараз мене зовсім не обходить. Один день – немов тисяча років! Як же ж багато можна зробити за такий день – тривалістю тисяча років! Можна життя прожити, а можна, за нашими мірками, і не одне... Але це так – десь там в небесній висі, де не існує календаря, секунд, хвилин і діб.

А ми (на землі) обмежені, кожному відміряна певна кількість днів і протягом життя потрібно все встигнути. Думаю, саме для того, щоб краще все встигати, нам і потрібні сталі проміжки часу – один закінчується, другий починається. Адже на їхній межі ми маємо виняткову нагоду осмислити досягнення, усвідомити промахи, провести аналіз і зробити виснов­ки. Це стосується як матеріальної сфери, так і душевної та духовної. З матеріальним все ясно – які здобутки отримали (у побуті, в бізнесі, у роботі): комусь підвищили зарплатню, у когось діти здобули вищу освіту, хтось придбав авто, хтось гараж, а хтось у міру сил допоміг рідним чи друзям або й незнайомим людям. А щось і не вийшло, щось вдалось наполовину, а дещо із запланованого ще можна поліпшити.

Душевна складова людського існування на побутовому рівні вважається менш значимою, ніж матеріальна. Але така позиція суттєво суперечить біблійній. Насправді все навпаки. Бог дає нам чітку підказку, як мати міцне здоров’я, життєвий успіх та щастя. Насамперед потрібно дбати за душу, щоб їй добре велося, а відтак ми обов’язково будемо здоровими і нам буде благо у всьому (3-є Послання ап. Івана 2). Коли ж наша душа процвітає? Тоді, коли ми бережемо себе від сварок, заздрості, гніву, осуду, образ і непрощення, натомість перебуваємо в мирі з усіма, проявляємо до оточуючих милосердя й доб­розичливість, одразу прощаємо тих, хто завинив перед нами. Така наша поведінка створює для душі комфорт, вона квітує – в любові і радості. І як наслідок – тіло здорове і всі справи ладяться. Увійти в наступний відлік часу з чистою, легкою, вдоволеною душею нам під силу, все в наших руках.

Зараз ми якраз стоїмо при дверях, за пару тижнів будемо на порозі, і – в новий рік. Тож справді маємо слушний момент, щоб осягнути стан справ, продумати, що ще можна підправити, допрацювати, покращити. І найважливіше, що ми напевне встигнемо зробити, навіть у новорічну ніч, за п’ять хвилин до півночі, це влаш­тувати духовну сферу свого єства. Відродити, оживотворити свій людський дух Божим Духом, увірувавши в Божого Сина і визнавши Його Господом свого життя. Адже наш Творець володіє віч­ністю (де один день, як тисяча років) і хоче, щоб ми, люди, також приєдналися до Нього в тому недосяжному для людського усвідомлення вимірі, отримали те надзвичайне, дивовижне і неймовірно прекрасне, що обіцяють нам небеса.

Алла ГАНДЗЮК

Вгору