01.02.2012

НЕПОДІЛЬНА УВАГА

НЕПОДІЛЬНА УВАГА

– Тату, уявляєш, я сьогодні забив аж три голи!

– Угу. Молодець.

– А ти, коли в школі вчився, то грав у футбол?

– Та грав, грав.

– А скільки голів забивав?

– Потім, синку. Бачиш, я зайнятий. Фільм дуже цікавий.

Подібна ситуація знайома, мабуть, багатьом. Дитина звертається до нас із запитанням чи бажанням щось розповіс­ти, а ми, перебуваючи думками десь далеко, відповідаємо майже автоматично. Така поведінка промовисто відображає нашу байдужість до власних дітей і зводить нанівець їхнє бажання спілкуватися з нами.

Діти потребують неподільної уваги. Тобто потрібно відкласти всі свої заняття і віддати себе в повне розпорядження дитини. Це можливо лише тоді, коли мама чи батько не відволікаються ні на які інші справи, а присвячують певний час тільки своєму чадові, цілковито заглиблюючись у його проблеми, успіхи, переживання. Сядьте поруч з сином чи донькою, візьміть за руку, зазирніть в очі і спрямуйте внутрішню силу свого єства на те, щоб вислухати, вникнути та зрозуміти юну душу. Батьківська неподільна увага вкрай необхідна і життєво важлива для дітей. Якщо змалку вони обділені нею, то зростають вразливими, замкнутими, з комплексом неповноцінності та образою на весь світ. Такі діти будуть постійно невдоволені, дратівливі, оскільки їм завжди буде здаватися, що для батьків все інше важливіше за них. Вони почуваються незахищеними, невпевненими, їм важко спілкуватися з однолітками, справлятися з проблемами і відстоювати себе. Діти, позбавлені належної уваги, частіше пот­рапляють під негативний вплив. Хоч і серед них бувають активні й енергійні, завдяки чому видаються не за віком розвинутими. Але це тільки на перший погляд. Дослідження психологів свідчать, що, стаючи старшими, такі підлітки не дорослішають і їх поведінка все менше відповідає їхньому вікові. Отже, відсутність батьківської уваги завдає незрілій душі неабиякої шкоди. Але якщо почати приділяти дитині достатньо часу, то все можна виправити.

Оточена неподільною увагою дитина відчуває, що її щиро люблять, прислухаються до її думки, задовільняють душевні потреби, тому усвідомлює свою значимість. Все це підвищує її са­­­мооцінку і покращує стосунки з людьми, дає розуміння того, що для батьків вона є найважливішою у світі людиною. Такого ставлення особливо потребують підлітки, тому що для перехідного віку характерні вразливість, емо­­­­ційність, надзвичайна сприйнятли­вість. Адже саме в цей період відбувається формування характеру, заклада­ються основи моральності, які стануть фундаментом усього подальшого життя.

Як не дивно, але багато батьків не знають про таку потребу своїх дітей або вважають її несуттєвою. Дорослим здається, що дитину достатньо добре годувати і гарно вдягати. А якщо час від часу ще й тішити дорогими подарунками, то батьківський обов’язок виконано сповна. Все це, звичайно, необхідно, та було б великою помилкою вважати, що матеріальними речами можна замінити щиру розмову, мудру пораду, вчасну похвалу і дружню підтримку. Хоча така заміна спокуслива для батьків. Простіше купити комп’ютер або якусь іншу річ, захопившись якою дитина буде менше потребувати уваги і вивільнить батькам час для власних справ.

Святе Писання устами царя Давида називає дітей Господньою спадщиною, нагородою від Нього (Псалом 127:3). Обдаровуючи людей можливістю мати дітей, Бог довіряє нам те, що насправді належить Йому. Саме тому слід бути надзвичайно пильними і виховувати своїх чад згідно з Божою волею. У Новому Заповіті Ісус наголошує на важливості стосунків дітей з Богом. Господь велить не перешкоджати їм приходити до Нього: «Пустіте дітей, щоб до Мене приходили, і не забороняйте їм, бо таких є Царство Боже».

Якщо для Небесного Отця діти настільки важливі, то і земним батькам, мабуть, варто проаналізувати своє ставлення до синів та дочок і, за необхідності, змінити його. Нехай діти як найцінніше, що ми маємо, займуть перше місце в списку наших справ і не будуть обділені щирою, неподільною, цілковитою увагою.

  Віктор ФРАНЧУК, м.Новодністровськ

Вгору