02.06.2014

ОБЕРЕЖНО! ЮВЕНАЛЬНА ЮСТИЦІЯ

ОБЕРЕЖНО! ЮВЕНАЛЬНА ЮСТИЦІЯ

Відомо, що в Україні починає працювати ювенальна юстиція. За визначенням, це – правова основа системи установ і організацій, що здійснюють правосуддя у справах про правопорушення, скоєні неповнолітніми, «задля зменшення рівня злочинності серед молоді та покращення захисту їхніх прав та інтересів». Під такою корисною і потрібною формою турботи про дітей насправді криється мережа ювенальних судів, які отримають право контролювати всі сім’ї, навіть благополучні. Туди можуть звертатися діти зі скаргами на своїх батьків, педагогів та інших дорослих. На законодавчому рівні відбувається підміна понять захисту самої дитини на захист так званих «прав дитини».

Тема «насильства в сім’ї» є головною темою, під гаслами якої вводять ювенальну юстицію. Здається, що її мета – закріпити в суспільстві образ родини як місця небезпеки для дитини, звідки її потрібно «рятувати» та вилучати. Ювенальна юстиція націлена на послаблення захисної ролі і впливу батьків на дитину. Хочете захистити своїх дочку й сина від порнографії в Інтернеті? Згідно з Конвенцією ООН про права дитини вони мають право на доступ до будь-якої інформації; хочете захистити їх від компанії наркоманів – вони мають право на свободу спілкування; хочете привчити до праці (а в сучасних умовах без цього не вижити) – ви не маєте права її (його) примушувати до роботи, а ще у них є економічні права і ви зобов’язані забезпечити їх, незважаючи на затримку зарплати або інші фінансові труднощі.

Закони ювенальної юстиції тягнуть за собою жахливі наслідки. Дітям прищеплюється думка, що найбільшими їхніми ворогами є власні батьки. Цим нищиться родинна гармонія та підривається батьківський авторитет. Адже в умовах морального зубожіння суспільства саме сім’я може захистити дитину від різних бід – наркоманії, алкоголізму, розтління і маси інших небезпек. Батьки першими мають обов’язок і право виховувати дитину згідно моральних і духовних цінностей, вказуючи їй що є доб­ре, а що зле.

Ювенальна юстиція забирає в них це право і передає його державі, заявляючи: «Від тепер вихованням ваших дітей займатиметься виключно держава». Дитина, таким чином, втрачає здоровий життєвий орієнтир і стає жертвою збоченої сексуальності, наркотиків, вуличного хуліганства… Її відношення до інших стає агресивним та цинічним. Таким чином зростає злочинність серед дітей та молоді. Тому що батька-матір дитині ніхто і ніщо не зможе замінити. Та багато хто з психоаналітиків порочної системи ставлять під сумнів цю тезу. Тож ніжні прояви батьківських почуттів судді ювенальної юстиції трактують як злочин. Наприклад, у французьких суддів у справах неповнолітніх «задушлива, захоплююча любов» – сама небезпечна дія, яка, нібито, може принести дитині страшну фізичну і моральну шкоду. Суддя Анн Валентині заявила, що в дев’яти випадках з десяти, вона забирає дітей від батьків саме з цієї причини.

«Батьків треба контролювати, дітей не можна карати, права дитини над усе» – небезпека криється і в обробці самої дитини цією аморальною ідеологією: знищенні поваги до батьків, руйнуванні довіри всередині сім’ї, налаштуванні проти батьків, коли дитина спекулює своїми правами. Така дитина, хоч і перебуває в сім’ї, але вона вже чужа людина, яка може у будь-який момент зрадити, поскаржитися, подати до суду на маму і тата. Наприклад, у США дев’ятирічний хлопчик заявив своїй бабусі: «Якщо ти зараз же не вибачишся переді мною, я подзвоню в поліцію, і ти сидітимеш у в’язниці!» Подібні приклади, на жаль, усе частіше трапляються і в Україні.

Підготовлені функціонери випитують у дітей: «А чи не кривдять тебе батьки?» «Чи не хочеш ти поговорити з психологом?» І якщо, не дай Боже, дитина скаже щось зай­ве, то проблеми для цієї сім’ї гарантовані. Відлякуючим прикладом є Полтавська область, де в 2010 році соціальна служба забрала дітей з безпроблемних сімей. Наслідком цього була серія самогубств матерів, які не могли знести такої важкої травми і безправ’я. Зауважмо, що ці матері не були п’яницями чи наркоманками. Одна з них сказала: «Мені нема для чого жити, в мене забрали дітей». Ще один випадок стався у Кіровограді. Там працівники соціальних служб за скаргою педіатра забрали у батьків місячну доч­ку. Причина – брак ваги. Але вони від лікування не відмовлялися!

А в Європі, де ювенальна юстиція діє вже десятиліття, цифри безпідставного позбавлення батьківських прав вражають. Лише у Франції заб­рано два мільйони дітей. Причиною часто було «недостатньо добре матеріальне забезпечення сім’ї». Уявіть собі, скільки дітей можна буде забрати «за бідність» в Україні!

Боріться за свою дитину з усією силою вашої батьківської любові, з молитвою, з вірою. Ми – батьки, тому захищати свій дім, сім’ю і дітей – це не лише право, надане нам Конституцією, але й обов’язок, покладений на нас Богом.

До друку підготувала  Ольга Коваль, м.Новодністровськ

Вгору