– Тату, можна задати тобі питання?

– Так, звичайно, синку, що ти хочеш знати?

– Скільки тобі платять за годину роботи?

– Чому це тебе зацікавило?

– Мені просто потрібно, скажи, будь ласка.

– Якщо так дуже хочеш знати, за годину я заробляю 100 ­гривень.

Хлопчик похнюпився і ледь не розплакався… Та за мить його обличчя звеселіло:

– Тату, а можеш мені позичити 50 гривень? Будь ласка! Мені дуже потрібно.

Чоловік розсердився:

– Якщо єдина причина, через яку ти мене розпитував, – позичити грошей, щоб купити собі якусь забавку, то забирайся у свою кімнату, лягай спати і подумай, чому ти такий егоїстичний. Я кожного дня важко працюю заради тебе, а ти такий невдячний.

Засмучений хлопчик пішов до своєї кімнати. Чоловік же ніяк не міг заспокоїтися через те дивне прохання свого малого: «Гм... Ще що?.. Позичити гроші... Навіщо вони йому?» Але через якийсь час раптом подумав: «Може, й справді щось йому необхідно купити за 50 гривень? Адже він не так часто просить грошей, а таку суму взагалі вперше». Чоловік зайшов до кімнати свого маленького сина:

– Ти спиш, синку?

– Ще ні, тату.

– Вибач, я занадто строгий до тебе. На роботі у мене був тяжкий день. Ось 50 гривень, які ти просив.

Хлопчик радо встав з ліжка:

– О, дякую, татку! Тепер у мене вже є сто!

Він витягнув з-під подушки кілька зім`ятих купюр, склав їх вкупу і простягнув батькові.

– Я хочу купити годину твого часу. Будь ласка, прийди додому завтра раніше. Ми з тобою пограємось разом.

Батько був приголомшений. Він міцно пригорнув свого сина.