06.12.2011

ПРОФЕСІЯ БАТЬКІВСТВО

Ставши татом чи мамою, кожен з нас починає замислюватись, як правильно виховати свою дитину. Спостерігаючи за тим, як зростають «квіти нашого життя», ми, як дбайливі садівники, доглядаємо за ними, застосовуючи при цьому різні засоби та методи. Звичайно, нам хочеться отримати найкращий результат при найменших зусиллях та затратах. Але чи всім таке вдається? Щоб стати професіоналом у тій чи іншій справі, ми не один рік навчаємось в інститутах, стаючи бакалаврами, спеціалістами, магістрами, докторами наук, після чого стажуємося, практикуємося, набираємося досвіду. А у сім’ях? Одружились – і стали батьками. Ніхто ж не навчає етиці сімейних відносин, премудростям виховання дітей. У кращому випадку завзятіші мами знайдуть «розумні» книги і почнуть втілювати у життя ідеї їхніх авторів.

Недавно я дізналась, що в єврейській культурі все інакше. Молодого юнака та дівчину, які готуються до шлюбу, обов’язково навчають, як будувати стосунки у майбутній сім`ї та як стати добрими батьками своїм дітям. Переконана, що це правильно, адже від нашого сьогоднішнього відношення до малечі залежить, що з неї виросте у майбутньому. Мета, до якої прагнуть усі батьки, – виховати успішних, цілеспрямованих, порядних лю­­дей. Ми допомагаємо їм сформуватись як особистостям, прищеплюємо певні духовні цінності, розвиваємо в них самостійність, зміцнюємо бажання вчитись, вдосконалюватись, прикладати зусиль, приймати рішення, бути ініціативними, відповідальними. Тобто готуємо маленьких діток до великих випробувань дорослого життя.

Для цього у нас є певні засоби. І це не лише покарання ремінцем чи обмеження свободи. Навпаки, це увага, довіра, повага, особистий приклад, терпеливість, співчуття, підтримка, похвала, подарунки. Мудрець сказав, що наскільки ми поважаємо наших дітей, настільки зможемо вплинути на них і настільки вони поважатимуть нас.

Батьківська похвала – це засіб розвитку добрих якостей і стимулятор бажань юної душі. Схвальне слово підвищує в очах дитини цінність її хорошої поведінки. Варто  частіше говорити дітям, що вони молодці і в них обов’язково все вийде. За конкретні речі дитину необхідно хвалити максимально щиро. Ніяких маніпуляцій та пустих лестощів! Діти тонко відчувають фальш.

Потрібно постійно цікавитись життям вашого чада, його переживаннями, страхами, інтересами. Наша увага і підтримка змотивують сина чи доньку не опускати руки в складній ситуації, продов­жувати розпочату справу. Як варіант, перед якоюсь серйозною подією можна наперед обіграти з дитиною її поведінку в очікуваній ситуації. Тоді легше пройде перший день у дитсадку, екзамен буде успішно зданий, а виступ на концерті зірве шквал аплодисментів.

Більше довіряйте своїй дитині. Якщо вона знатиме, що тато покладається на неї, а мама вірить в її сили і здібності, то постарається вас не підвести. Навіть якщо вона й не впорається із завданням – навчіться правильно реагувати. Дошкульна фраза «я так і знала, що ти знову не зможеш» нічого доброго до процесу виховання не додасть. Тому дайте відчути вашій дитині, що ви її любите і цінуєте, незалежно від її вчинків чи дій. Читання моралі не завжди дає результат. Можна вдаватися до гумору, що інколи буває ефективнішим. Дуже важливо гратись з дітками, жартувати. Освітлюйте посмішкою кожен день життя ваших синів та дочок.

Та, мабуть, найбільше згуртовує батьків і нащадків співучасть. Хочемо такої єдності – мусимо навчитись розуміти переживання дитини, ставити себе на її місце, сміятись із нею радісною та сумувати з сумною. Тоді діти будуть довіряти нам, шукатимуть поради у нас, а не в друзів. А ще важливо дотримуватись обіцянок, підтверджувати свої слова особистим прикладом.

Є ще дуже багато засобів впливу на дитину. Хтось заохочує до правильної поведінки подарунками, хтось нагороджує за досягнення поставленої цілі, а ще хтось багато спілкується зі своїми чадами. А я просто з перших годин життя моїх дітей кажу, що вони – подарунок мені від Господа. А Боже благословення завжди тільки збагачує і смутку не приносить. Так сказав мудрець Соломон у своїх приповістях. Звичайно, за один день наші діти ідеальними не стануть. Та мені здається, що наша постійна, наполеглива праця і безумовна любов до них допоможуть їм вирости достойними людьми.

 Лариса СТАН

Вгору