05.05.2014

ХІБА ХРАМИ СПАСАЮТЬ?

Таке запитання виникло у мене під час роздумів про наше ставлення до християнських святинь: храмів, капличок, святих відпустових місць...

Єдиною святинею юдеїв був Єрусалимський Храм, зведений Соломоном, сином царя Давида, за велінням та архітектурним проектом самого Творця, Який і освятив його. Господь запевнив Соломона, що Його ім’я та постійна присутність у цій святині будуть віч­но. При тому попередив та зас­теріг: якщо народ відвернеться від Нього, тобто не пильнуватиме Його заповідей та установ, а стане служити неправдивим та видуманим богам, то тоді й Він від них відвернеться, Ізраїль віддасть на поругу іншим народам, а храм буде зруйновано ворогами юдеїв.

Не раз через відступництво ізраїльтян здійснювалися ці Господні слова.

logoПрийшов час, коли Ісус, як пов­новладний, перекидає у храмі столи міняйлів, батогом виганяє їх на вулицю, бо ж святиня ця з дому молитви перетворилася в «печеру розбійників». А Отець Небесний, як наголосив Його Син, шукає собі пок­лонників у дусі й істині. Отже, місія Єрусалимського храму завершена. Господь виголошує пророцтво про його повне знищення, так що каменя на камені не залишиться. І воно невдовзі збувається.

Та найбільш ганебним і зухвалим стало те, що юдеї не лише не прийняли посланця неба, самого Божого Сина, якого як Спасителя так чекали, а й жорстоко вбили Його. Проте Він зробив усе для їхнього спасіння: простивши їм, узяв на Себе їхні гріхи та беззаконня і став розіп’ятою на хресті жертвою. Поз­бавляючи душі від пекла і даруючи вічне життя, вказав на спасенну дорогу і запевнив у Своїй всесильній помочі всіх, хто йтиме по вказаному Ним шляху. Та лицемірство, лукавство і гординя так засліпили духовним лідерам очі й закрили серця, що вони не змогли прийняти Його та усвідомити, що власне цей Ісус з Назарету і є дорога, істина й життя. Вони стали незрячими провідниками, які не могли вже привести народ до спасіння. Адже з тієї миті, як Господь переміг смерть і воскрес, навіть найсуворіше дотримання всіх юдейських законів і виконання храмових обрядів та жертвоприношень нікого не можуть спасти, бо спасіння є лише у Христі.

Що ж для нас, сучасних українців, найважливіше сьогодні в духовному житті? Перші роки незалежності України для традиційних церков минули в гострій, а іноді й кривавій боротьбі за храми. Але ж людина незрівнянно дорожча за будь-який храм. Усі разом взяті храми світу перед Богом є нічим в порівнянні навіть з найбільшим грішником, який щиро кається. Бо заради його спасіння і прийшов на землю Господь. Він не меншою мірою може бути в людині, ніж у будь-якому найсвятішому земному соборі. Та для цього людині, згідно з наукою св. ап. Павла, потрібно звести храм у своїй душі.

Наше суспільство важко хворе. «Ввесь світ лежить у злі». Через ЗМІ, Інтернет, кіно, мультфільми воно заполоняє наші оселі, проникає у свідомість, підсвідомість, серця людей. Щоб його побороти, є лише одна дорога – дорога слідування за Христом. Позитивні результати будуть тоді, коли непохитною вірою, жертовною любов’ю, праведним та святим життям зведемо храм у своїй душі, де справді пануватиме Господь. Це єдиний шлях спасіння.

   Протоієрей Михайло МЕЛЬНИК, с.Старі Кривотули, Івано-Франківська обл.

Вгору