13.12.2016

РАДЯНСЬКИЙ ПЕРЕЖИТОК?

РАДЯНСЬКИЙ ПЕРЕЖИТОК?

Вже зов­сім скоро в наших оселях заблищать різнокольоровими вогнями ­новорічні ялинки – на радість дітворі та дорослим. Більшість з нас будуть наряджати лісову красуню, не замислюючись, звідки до нас прийшла ця традиція. А тим часом з цього приводу існує безліч спірних думок. Одні стверджують, що це язичницький звичай, інші переконані, що він з’явився через православ’я, а треті взагалі вважають його комуністичним на­дбанням. Для мене ж ялинка – це просто особливе оздоблення помешкання до різдвяних свят. Правда, з давньою історією.

Вічнозелене хвойне деревце переселилось з лісу до хати ще в ХVI столітті у Німеччині під час протестантської реформації. Його називали ще деревом Христа (Christbaum), адже робили це на відзначення Різдва. За деякими даними, першою людиною, яка на це свято поставила у себе вдома ялинку, був великий реформатор Церкви Мартін Лютер. Можливо, для батька протестантського руху вона символізувала райське дерево, описане у книзі Буття. А може, він сприйняв слова Ісаї «Слава ливанська прибуде до тебе, кипарис, сосна й бук будуть разом, щоб приоздобити місце святині Моєї» як пророцтво саме про різдвяну ялинку. Починання Лютера миттєво поширилося у всіх реформаторських колах, і люди, що розділяли протестантські погляди, почали на різдвяні свята масово наряджати ялинки у своїх домівках. Природно, що в ті часи спеціальних іграшок не було, тому в якості прикрас були фрукти, горіхи і саморобні свічки. На верхівку зазвичай встановлювали зірку, яка символізувала Вифлеємську, пізніше її замінив ангел, що уособлював архангела Гавриїла. Згодом, коли реформація стала поширюватися на інші країни Західної Європи, ялинка, як символ Різдва, була одним із тих елементів, що супроводжували цей процес. Трохи пізніше емігранти повезли цю радісну традицію і до Америки.

У країни Східної Європи ялинка прийшла набагато пізніше, у ХVIІІ столітті, і відразу ввійшла у моду серед вищих верств суспільства. Її ставили в багатих домах і запрошували гостей на різдвяні бали. Проникненню цієї традиції на територію Російської імперії, що в основному сповідувала православ’я, сприяло те, що більшість російських монархів того часу мали протестантське коріння: княгиня Олександра Федорівна, цар Пет­ро ІІІ, імператриця Катерина ІІ – всі вони народилися і виросли в Німеччині в лютеранських сім’ях. Православна церква не вітала цю ідею, вважаючи її чисто німецькою традицією, що не має з православним вченням нічого спільного. А правлячий Синод навіть закликав населення не ставити ялинки у своїх будинках. Про те, що різдвяна ялинка негативно впливає на релігійність дітей, прищеп­люючи їм з дитинства чужі протестантські погляди, писали багато газет того часу. Але, незважаючи на всі ці заходи, звичай наряджати на Різдво ялинку укоренився в традиціях народів Російської імперії. Її почали ставити на головних площах міст, залізничних вокзалах і в інших громадських місцях.

Після жовтневого перевороту різдвяна красуня знову потрапила в немилість. Радянська влада заборонила влаштовувати її, оголосивши це буржуазним пережитком, пов’язаним із християнством. З тих пір вона отримала нелегальний статус. Доходило навіть до того, що комсомольські патрулі ходили і заглядали у вік­на будинків, перевіряли, чи, бува, хтось таки не вніс до хати хвойне деревце. А в пресі систематично публікувалися різні тематичні карикатури антирелігійного характеру.
Ситуація докорінно змінилася в 1935 році, коли влада вирішила затьмарити Різдво Христове, натомість запропонувавши інше свято – Новий рік, додавши до нього старий атрибут, що полюбився людям. Ялинка рекомендувалася вже як дитяча забава, придатна для юних будівників комунізму. Вона стала називатися не різдвяною, а новорічною, Вифлеємську зірку замінили на радянську червону, а сама ялинка стала символом новорічного торжества.

Але у всьому світі ошатне вічнозелене деревце ототожнюється зі святкуванням Різдва Христового. Воно, звичайно, не є чимось святим, це прос­то гарний звичай подарувати радість дітям і разом з ними відзначити народження Спасителя на землі.

Тож нехай у кожній хаті на верхівці різдвяної ялинки засяє Виф­леємська зірка, запалюючи в душах людей надію на Господа Ісуса Христа.
Роман ­САВОЧКА, США

Вгору