03.02.2014

ВСЕ ПОСЛАНО МНОЮ ДЛЯ ВДОСКОНАЛЕННЯ ДУШІ ТВОЄЇ

Жодна людина не знає свого майбутнього. Але всі ми, здебільшого, віримо у краще…

Десь років із тридцять тому у моїй лівій руці з’явилися перші симптоми недуги. Думала, що то наслідок гнійного фурункула, який щойно вилікувала, тож на легкий дискомфорт і не зважала. Та з часом болісна точка з макове зерня виросла до розмірів горошини, згодом почала нагадувати квасолю, а потім і горіх. Але я не відчувала ніякої, за термінологією мого хірурга, «онкостурбованості» і до лікарів не зверталася. Вела звичний спосіб життя здорової людини. Лише не могла носити одяг з тісними рукавами та зрідка, при випадковому натисканні на припухлість, гострий біль пронизував усе тіло.

В березні 1999 року в моєму житті сталася важлива подія: я щиро покаялася у своїх гріхах, прийняла Ісуса Христа за свого Спасителя і довірилась Йому. Почала відвіду-вати церкву, спілкуватися з віруючими, вивчати Біблію і старатися виконувати Божі заповіді. Прагнула пізнати християнські істини, зміцнювалася духовно, зростала у вірі, мінялися мої пріоритети, цінності, характер. Приклади надприродного уздоровлення біблійних героїв надихали мене і вселяли надію. Я вірила, що Бог зцілює людей і сьогодні, тому кожного разу, коли в церкві молилися за одужання хворих, очікувала дива: щоб страхаюче новоутворення на моїй руці зникло без хірургічного втручання і Господь прославився через це чудесне зцілення. 

6319742189_76db2cbd91_bМинали роки, але мої сподівання не справджувались. Та я розуміла, що відповідь на молитви не завжди приходить миттєво, тому продовжувала вірити. Адже життя апостола Павла, наприклад,теж не було безхмарним. Але, перенісши безліч фізичних та моральних страждань, він все одно залишився зразком вірності Богу. 

Однак за останні два роки пухлина почала інтенсивно рости і набула розміру гусячого яйця. Сподіваючись на її доброякісність, все ж вирішила звернутися до фахівців онкологічного центру. В березні 2013 року лікарі діагностували в мене саркому м’яких тканин. Діагноз прозвучав як вирок, адже побутує думка, що рак – це присуд смерті. Його непосильний тягар притиснув до землі і хотів розчавити. Я була розгублена, збентежена, пригнічена. Сидячи тоді під дверима кабінету лікаря в Київському інституті раку, подумки кричала до Господа: чому?! Чому саме мене спіткала така доля? Хіба я допускала такі вже непростимі гріхи? Хіба не молилися за мене багато разів з вірою у зцілення?

Коли пережила перші найважчі хвилини, на пам’ять прийшли втішні слова з Біб­лії: тим, хто любить Бога, усе сприяє на добре. Ця обіт­ниця вселяла велику надію. Адже я і є та людина, яка любить Його. Захотілося повністю підкоритися Божій волі і приймати всі обставини мого життя без нарікань і сумнівів, тому що Сам Господь каже, що вони мені на благо. Також згадала слова апостола Павла про те, що земні страждання дочасні, а попереду нас чекає небесна слава. Крім того, з вірою сприйняла Боже запевнення не допустити таких страждань в моє життя, яких я не зможу перенести.

З Божої ласки кожен нас­тупний день приносив особ­ливі підбадьорення, дарував нову надію. Звісно, час від часу думки про найгірше з’являлися, але панічний страх перед смертю відступив. Біблійні слова «Коли ми надіємося на Христа тільки в цьому житті, то ми найнещасніші від усіх людей» зміцнювали мої сили і напов­нювали серце спокоєм. На свою долю я вже не нарікала і навіть була готова померти. Прийшло глибоке усвідомлення того, що смерть – це всього лише перехід душі з тимчасового у вічність. Відтоді я з радістю подумки приєднувалася до слів апостола Павла: «Для мене життя то Христос, а смерть то надбання. …Не знаю, що вибрати. Тягнуть мене одне й друге, хоч я маю бажання померти та бути з Христом, бо це значно ліпше. А щоб полишатися в тілі, то це потрібніше ради вас». Цитувала цю думку рідним, підбадьорюючи їх своєю вірою: головне – за будь-яких обставин залишитись відданою Господу, не зійти з вузької дороги спасіння на широку, що веде до загибелі.

Почався затяжний процес лікування: кілька сеансів хіміотерапії, порційне опромінення, операція з радикального видалення злоякісної пухлини... Тривале перебування у лікарняній палаті позбавило мене повсякденної життєвої суєти. З’явився час для більш глибокого спілкування зі своїм Викупителем. Тепер могла годинами молитись, читати Святе Писання і роздумувати над ним. І ще мені хотілося бути корисною для тих хворих, які були поряд. Вони також потребували розради, підбадьорення, співчуття, адже кожному своя біда найтрагічніша, найстрашніша. Тим більше, що рак вважається невиліковною хворобою. Так пройшло кілька місяців. Можу впевнено сказати, що в ці скрутні часи Спаситель був зі мною. Він давав мені силу переносити нелегкі лікувальні процедури, зміцнював духовно та морально. Дякую за Його безмежну любов, якою Він огорнув мене і втішив. Бог справді вірний і милосердний! Всі ті важкі випробування Небесний Батько допоміг мені пройти гідно. Я вкотре переконалася, що все перебуває під контролем Всевишнього і мені нема чого боятися.

Дуже вдячна Господу за так необхідну підтримку і допомогу від людей, особ­ливо віруючих, які весь цей час молилися за моє життя і здоров’я. Брати і сестри, пастори всіляко підбадьорювали мене. Через одного зі Своїх служителів Господь і проговорив те вагоме слово, яке глибоко проникло у моє серце, оживило дух і душу, укріпило віру в те, що все буде добре. Біблійне твердження «Не помру, але буду жити, і звіщати славу Господню» справило на мене особливе враження: я повірила, що це слово стосується безпосередньо мене, що воно збудеться в моєму житті, здійснивши те, заради чого було послано. Тож перед операцією у мене не залишилося жодних страхів і сумнівів.

…По милості Своїй Господь позбавив мене хвороби, про яку тепер нагадує лише великий шрам на руці і дарував життя. Безмежно вдячна моєму вірному Спасителю за те, що я вийшла з цього вип­робування, духовно зміцнившись і наблизившись до Нього. Надалі хочу жити, завжди пам’ятаючи про Його своєчасну допомогу, і повсякчас прославляти Господнє ім’я.

Ще хочу поділитись зернами мудрості, що ніби зійшла з небес. Це висловлювання Ієросхимонаха Серафима Вирицького. Читаючи духовне послання цього служителя, я немов чую Божі відповіді на одвічне людське запитання: «Господи, чому Ти це допустив?!» У важкі хвилини мого життя, коли сумніви або відчай безвиході долали мене, в них я знаходила розраду своїй змученій душі. Можливо, проникливі слова цього надбання для всіх віруючих людей вгамують ще чиєсь занепокоєння і хвилювання.

4_3730Серафим Вирицький (1866 - 1949)  у світі Василь Миколайович Муравйов – російський православний святий, чудотворець, монах, духівник Олександро-Невської Лаври в Санкт-Петербурзі.      В двадцятишестирічному віці він відкрив власний бізнес, ставши досить успішним хутроторговцем, купцем 2-ї гільдії. Живучи ще в миру, зробив карколомну кар’єру, пройшовши шлях від бідаря до мільйонера, що експортував хутро до Англії, Франції та Австро-Угорщини. Та закінчив свій життєвий шлях Василь Миколайович Муравйов безсрібником. Він роздав своє багатство і в 1920 році пішов у монастир. Його біографи одностайні: навіть будучи бізнесменом, майбутній святий вів винятково праведний спосіб життя.

«Чи думав ти коли-небудь, що все, що стосується тебе, стосується й Мене? Ти дорогий в Моїх очах, Я полюбив тебе, і тому для Мене особ­ливо відрадно виховувати тебе. Коли спокуси повстануть проти тебе і ворог прийде, як річка, Я хочу, щоб ти знав, що від Мене це було. Твоя неміч потребує Моєї сили і безпека твоя полягає в тому, щоб дати Мені можливість захистити тебе. Якщо перебуваєш у важких обставинах, серед людей, які тебе не розуміють, нехтують тобою чи й зовсім відцуралися від тебе, – від Мене це було. Я – Бог твій, що визначає обставини. Не випадково ти опинився на своєму місці – це те саме місце, яке Я тобі призначив. Чи не просив ти, щоб Я навчив тебе упокоренню? Так ось дивися, Я поставив тебе саме в те середовище, в ту школу, де цей урок вивчається. Ті, що живуть з тобою, лише виконують Мою волю. Якщо ти в матеріальній скруті, важко тобі зводити кінці з кінцями, знай, що від Мене це було. Бо Я володію твоїми фінансами і хочу, щоб ти звертався до Мене і знав, що ти в залежності від Мене. Мої запаси невичерпні. Я хочу, щоб ти переконувався у вірності Моїй та Моїх обітниць. Переживаєш ти ніч скорботи, розлучений з близькими і дорогими серцю твоєму людьми – від Мене це було. Я був погорджений, покинутий, знайомий з хворобами страдник. Я допустив це, щоб ти звернувся до Мене і в Мені міг знайти розраду вічну. Обманувся ти в другові своєму, у тому, кому відкрив серце своє, – від Мене це було. Я дозволив цьому розчаруванню торкнутися тебе, щоб пізнав ти, що кращий твій друг є Господь. Якщо зруйнувалися плани твої, поник ти душею і втомився – від Мене це було. Ти створював плани, мав свої наміри і ніс їх мені, щоб Я благословив. Але Я хочу, щоб ти довірив Мені розпоряджатися і керувати обставинами життя твого, бо занадто важко для тебе це, і ти сам не можеш впоратися з ними. Спіткали тебе несподівані невдачі житейські – знай: від Мене це було. Бо Я хочу, щоб серце твоє і душа твоя завжди були палаючими перед очима Моїми і перемагали ім`ям Моїм всяку легкодухість. Не отримуєш ти довго звісток від близьких, дорогих тобі людей і через легкодухість твою і маловір`я, впадаєш у нарікання й відчай, знай – від Мене це було. Бо цим томлінням духа твого випробовую Я міцність віри твоєї в непорушність обітниць і силу відваги твоєї в молитві за цих близьких твоїх. Бо, чи не ти покладав турботи про них на мою любов? Чи не ти й нині вручаєш їх покрову Моєму? Якщо спіткала тебе тяжка хвороба, тимчасова або невиліковна, і ти опинився прикутим до одра свого – від Мене це було. Бо Я хочу, щоб в немочах своїх тілесних ти пізнав Мене ще глибше і не нарікав би за ці випробування, і щоб ти не намагався проникнути в Мої плани порятунку душ людських різними шляхами, а покірливо схилив голову твою під благодать Мою до тебе. Мріяв ти щось особливе створити для Мене і замість цього сам зліг на одр хвороби й немочі – від Мене це було. Бо тоді ти був би занурений у справи свої, і Я не міг би привернути думки твої до Себе, а Я хочу навчити тебе найглибших помислів, що ти на службі у Мене. Я хочу навчити тебе усвідомлювати, що ти ніщо без Мене. Деякі з кращих синів Моїх суть ті, які відрізані від живої діяльності, щоб їм навчитися володіти зброєю безперервної молитви. Якщо несподівано ти покликаний зайняти серйозну і відповідальну посаду або перебувати у небезпечному становищі, йди, покладаючись на Мене. Я довіряю тобі ці труднощі, бо благословить тебе Господь Бог твій у всіх справах твоїх, на всіх твоїх дорогах. У цей день Я даю в руки твої цю посудину священного єлею, користуйся ним вільно, дитя Моє. Пам`ятай завжди, що всяка скрута, кожне образливе слово, наклеп і осуд, перешкода в твоїй роботі, що викликає почуття гіркоти, незадоволення, розчарування, кожне відкриття твоєї немочі і неспроможності нехай буде помазано цим єлеєм – від Мене це було. Пам`ятай, що у всіх перешкодах є Боже повчання, тому заховай у своєму серці слово, яке Я оголосив тобі в цей день – від Мене це було. Бережи його і пам`ятай завжди, де б ти не був. Всяке жало притупиться, коли ти навчишся у всьому бачити Мене. Все послано Мною для вдосконалення душі твоєї – все від Мене це було».

Олена КОВАЛЬЧУК, м.Львів

Вгору