17.10.2017

ЛЮБИТИ

Я дуже люблю життя. Які б проб­леми чи труднощі не виникали, як би не ставало іноді важко, воно (життя) все одно прекрасне. Особливо коли можеш відірвати свій погляд від голубого монітора і спрямувати його вверх до іншої голубизни – надзвичайно таємничої, загадкової, манливої. Так доб­ре – заглядати в небо. Чи то ранішнє, коли з-за жванського поля викочується великий рожевий диск і, забарвивши собою пір’ясті хмарини, розсіває довкола таке ж рожеве, відрадне сяйво, споглядаючи на яке, усвідомлюєш: Творець шле землі Свій небесний привіт. Чи надвечірнє,...

12.09.2017

ПОЛЛІАННА (Уривок)

Преподобний Пол Форд піднімався схилом пагорба і заходив до лісу, сподіваючись, що тиха краса Божої природи вгамує неспокій душі, спричинений синами людськими. Його боліло, що справи в парафії з кожним місяцем йшли дедалі гірше. Дійшло до того, що де оком не кинь – самі скандали, заздрощі та чвари. Він переконував, благав, звинувачував, картав, ігнорував, зрештою, палко і з надією молився. Але сьогодні він змушений був визнати, що усі його зусилля звелися нанівець. Церковний хор розділився. Стався заколот у Християнському допомоговому товарист­ві....

12.09.2017

ПО ДЖЕРЕЛЬНУ ВОДУ

Вчора, нарешті, я вибралася до лісу, щоб набрати з джерела, до якого раніше ходила майже щодня, води. Вона така смачна, що коли до неї привикнеш, то з водопроводу пити вже не можеш. Отож я йшла вчора до того джерела і думала про те, що дуже заскучала за хорошим спілкуванням. Подумки почала згадувати коло близьких людей, «приміряючи», з ким би мені хотілося поспілкуватися. Перебрала в пам’яті своїх доб­рих знайомих і зупинилася на одній людині, з якою уже давненько не зустрічалися. Що я зауважила? Ми так звикли до якихось шаблонних розмов, бесід...

12.08.2017

ДИВНІ МЕТАМОРФОЗИ

Коли я зростала, то мені здавалося, що світ і життя безкінечні. А також, що коли я закінчу школу і поїду з села, то десь там, попереду, все буде набагато краще, ніж зараз. Бо хотілося, як і всім, бути самостійною, щоб читати досхочу (батьки завж­ди заставляли лягати спати, і я змушена була читати під ковдрою з ліхтариком); прокидатися, коли собі хочеш, а не дуже раненько, бо треба гнати корову на пасовисько; ходити, куди хочеш, а не так, що мама часто сварила, чому я надоїдаю тьоті Гафії (в неї троє дівчат, і не вони приходили до мене, а я до них); не їсти борщ, який...

11.07.2017

ЧОРНІ ХМАРИ НЕ НАДОВГО

Був час, коли я бачила своє серце як величезну, глибоку рвану рану, краї якої були обвугленим клоччям. Серце нібито вирване з кров’ю... Ворог мітив дуже влучно. І снаряд потрапив точно в ціль, принісши руйнівні стражденні наслідки. Здавалося, усьому прийшов кінець. День тоді був ніччю, світло – темрявою. Не на один рік була вибита з повноцінного життя. При кожній спробі встати приходив ворог і добивав прикладом або наступав на рану важким кованим чоботом. Допомоги не було нізвідки, а ворог стояв і насміхався над моїми невдалими спробами. Люди байдуже...

11.07.2017

СВІТЛО МАЙБУТТЯ

Біль – це такий товариш, який буде прикидатися найкращим другом і стане господарем душі, якщо ти тільки відчиниш двері свого серця і дозволиш йому туди ввійти. Він зайде на короткий час, як гість, а поселиться надовго, як справжній хазяїн. Забруднить усе навколо гіркотою й образами і «прикрасить» твою душу траурним одягом. Всюди розвісить спогади про прикре минуле і закриє штори, щоб не бачити світла майбутнього. Біль вирішить, що влада в його руках, і не дасть можливості зробити вибір на користь прощення і радості. «Він скрізь», – подумаєш...

11.07.2017

ПРИРОСТАЄМО

Кожна людина дуже прив’язуєть­ся до місця, де живе, до роботи, колег, сусідів, друзів, з якими постійно спілкується. І коли доводиться переселятися, то навіть якщо там абсолютно комфортні умови, вона довго не може звикнути. Після багаторічного проживання у великому місті Івану та Оксані прийшлося переїхати у маленький населений пункт. І хоч там у них є рідня, сестра та брат, які дуже радіють тому переїзду, по-всякому намагаються їх пригорнути як дорогих їм людей, наділити увагою, теплом, прийняттям, проте Оксана, що народилася і все життя мешкала...

11.07.2017

ЯК МИ З ВАСИЛЕМ ПО ВИШНІ ЇЗДИЛИ

Невигадана історія зі щасливим кінцем Щойно я одружився і повернувся з «медовомісячної» подорожі, як зателефонував мені один мій товариш-велосипедист і запропонував поїхати до його діда в село на вишні. Велосипедами. Туди, мовляв, всього лише 100 кілометрів. Я моментально погодився, взяв пластикове відро у брезентовий рюкзак, і ми подалися на південь від Тернополя. Це була моя перша поїздка на таку відстань, хоча по 60км я їздив уже давно. Літо 1997 було спекотним, і моя молода дружина дуже захотіла вареників з вишнями, политими холодною сметаною....

02.06.2017

Що втрачає ХХІ століття?

Глянеш за вікно – ХХІ століття. Вік, коли не дивуєшся, побачивши квадрацикл, не викликає подиву смартфон з безліччю функцій, нам звично розмовляти кількома іноземними мовами, можемо на відстані керувати домашніми побутовими приладами. Сміливо можна сказати: світ зробив величезний крок уперед. Але, як кажуть, медаль має дві сторони. Багато ручної роботи механізовано, та нам все одно катастрофічно не вистачає часу, навіть на дійсно важливі справи, наприклад, спілкування з найближчими, і як результат – нас продовжує вражати статистика розлучень....

04.05.2017

ВЕСНЯНИЙ СОН

Приснився бабі Любці був сон – і вона почала готуватися до смерті. Тоді якраз починалася весна: ярками стікали рештки потемнілого, брудного снігу, на вишнях раділи потеплінню гамірливі горобці; на осон­ні підсихали грядки, мимо воріт збуджені діти несли з лісу букетики білих підсніжників… А баба Любця думала про смерть. «Чи бодай спробую ще тієї зелені?» – прострілювало мозок німе питання щоразу, коли проходила біля грядки, на якій вже пробилися рядки молодого озимого часнику. «Що-що, а тебе, як зацвітеш, я повинна ще побачити!»...

05.04.2017

Не СтрахОля!

Всі дорослі родом із дитинства. Її історія теж починалася там. Спочатку Оля була маленькою дівчинкою, ходила до дитячого садочка, бавилася з дітками на ігровому майданчику і мала свою улюб­лену ляльку Марусю. Оля росла слухняною та розумною, і батьки завжди пишалися нею. Засмучувало їх хіба тільки те, що дівчинка багато чого боялася. Боялася темряви, боялася домашнього улюбленця – собачку Кузю, боялася мотоциклів, а особ­ливо «дядьків у шоломах», які на них їздять. Не можна сказати, що це було надто тривожним симптомом, адже страх у певній...

05.04.2017

ЯКБИ НЕ ЛЮБОВ

Ні ранок суботнього вихідного дня, ні похмуре сизе небо, що спустилося на самісіньку землю і огорнуло її своїми обіймами, не викликають бажання повністю розплющити сонні, спов­нені теплоти та млявості очі. Важко себе перебороти, тому що нічого не змушує це робити. На тебе не чекають справи (навіть хатня робота вже виконана), в домі панує мир, серце оповите спокоєм. Ніщо не здатне в такі моменти підняти тебе, одягнути і виштовхнути на вулицю, де немає жодного живого поруху, лиш шелеп затяжної мряки... Але ні! Є те, що має силу не лише підняти тебе, а й окрилити,...

07.03.2017

ВЕСНЯНІ ПАХОЩІ

Вам знайомий цей аромат – ледь вловимий, ніжний, чистий, живлющий? Я думаю, це пахнуть підсніжники. Їх ще не видно, маленькі пуп’янки тільки-но прокидаються від сну, але вже невимовно гарно пахнуть. А може, це я просто пройшла повз квітковий магазин? Набираю ще раз повні легені повітря і… Та ні – пахощі нікуди не зникають. Починаю підозрювати, що це… запах сонця – он як гарно воно світить сьогодні, всіма своїми флюїдами проникає у кожну шпаринку змерзлої землі. Посміхається з високого неба, зігріває, тішить. З ним все довкола повеселішало....

07.03.2017

ЗГАДУЮ З ЛЮБОВ`Ю...

Слово «мама» часто на наших устах. Бо мама для нас значить багато. Я ще більше це усвідомлюю з тих пір, як моєї матусі не стало. Відколи нема кому сидіти на лаві під хатою, не змигаючи з хвіртки, в яку ось-ось ми з сином ступимо. Нема кому виглядати у вікно, чекаючи нас узимку. Нема до кого телефонувати і довго чекати, коли матуся дошкутильгає до слухавки. Нема для кого вибирати на різдвяні свята теп­ленькі шкарпетки чи рукавички, про які вона щоразу казала: навіщо ти? Я ще ті не зносила. (А що ж їй купиш, якщо їй нічого не треба?) Зараз я розумію, які ми...

07.03.2017

РАЙ

Я часто згадую своє дитинство, яке минало неподалік від чималої річки та у глибокій ярузі, з обох боків оточеній лісом, у якому ми з мамою восени рвали дерен – терпку, проте все одно дуже смачну, якщо стигла, ягоду. Щоправда, збирати доводилося її ще недозрілою, бо, щоб везти потім за кілометрів п’ятдесят і здати під заготовку, треба було нарвати декілька мішків. Тому збирали недоспілою, потім розстеляли на долівку у великій хаті, дерен улежувався, дозрівав, ми набирали у мішки, наймали підводу (віз з кіньми) і везли до Дністра, а вже там катером –...

06.02.2017

«ПОМОЛИСЬ, БРАТЦІ, ЗА МЕНЕ...»

У село Роман потрапив несподівано навіть для самого себе. Земляки везли з Харківщини зароблений тут цукор. «У кабіні є місце, машина вертатиметься порожняком – чого б тобі картоплі не привезти?» Так і нагрянув перед святами, наче з неба впав, до батьків. Другого дня завітав до тітки Олі. Побачивши там Анатолія, нітрохи не здивувався, бо знав, що старший брат часто заходить до родичів – як додому. Тітці з дядьком Григором не дав Бог дітей, і вони дуже любили нас, племінників. – Ти, Ромо, якраз вчасно, – дядько Григір дістав з мисника четвертий...

06.01.2017

НАЙЯСКРАВІША ЗІРКА

Білі пухнасті сніжинки срібним дзвоном опускаються на землю. Падають, падають... Замітають сліди, дарують зимові шапки дахам будинків, укутують теплою шубою дерева, вкривають землю-матінку білим покривалом. Летять красуні з височини, немов вириваються з чорного провалля. Там угорі – небо... Безкрає, насуплене, темне. Заховало воно сьогодні зорі за чорною завісою. Спостерігаєш за ним, і аж дух перехоплює – таке воно незвідане, таємниче, грізне, навіть страхітливе. Зупинишся і боїшся зробити крок, щоб не порушити цю казковість, не злякати її. Глянеш...

15.11.2016

НЕВИГАДАНА ІСТОРІЯ

Людмила ДОРОЩУК, м.Жмеринка  Наше село розкинулося на високому березі Бугу так близько до води, що крайні городи його мешканців впираються в саму річку. На тій вуличці під розлогими вербами завжди віє свіжою прохолодою, чується тихий плюскіт хвильок і таємниче перешіптування густого очерету. Взір кожного прохожого тішать качки з каченятами, що поважно плавають трішки поо­даль. Час від часу цю ідилію порушує злий пес, що сторожує одне з обійсть на тому кутку села. Дід і бабця покрикують на нього, наказуючи мовчати, бо чекають дорогих гостей. До...

06.08.2016

НАМИСТИНКИ НЕЗБАГНЕННОЇ КРАСИ

Відчуття приємної ваги та теплоти ковдри не дають тілу сміливості покинути цей фантастичний інкубатор сну – власне ліжко. Очі вдивляються крізь прикрите тюлем вікно і бачать насправді незбагненні шедеври Божої творчості: кожна гілка дерева, кожен листочок несуть у собі печать геніальності Творця. І навіть знов заплющені очі крізь тонкі повіки відчувають початок нового дня. А вуха... вуха дивовижним чином сприймають найрізноманітнішу гаму пташиного співу. Це – як сміх молодих дівчат, завжди приємний і ніколи не зрозумілий. Незрівнянна радість,...

03.06.2016

Шукаю Тебе

Світ такий великий і не передбачуваний. Тут страшно і самот­ньо. Я шукаю Тебе, Боже. Вірю, що лише у Твоїй волі захистити мене, відвести зло і у важку хвилину прийти на допомогу. Я піднімаю свій погляд у високу блакить, де з легких перистих хмар раз по раз вимальовується Твій святий образ. Вдивляюся у нічне небо, звідки жовтими очима шлють Твої перестороги таємничі зорі і манять, манять… Але ж не дістати їх – далеко. Я блукаю лісом і ловлю обличчям сонячне проміння, що продирається крізь густу зелень, аби подарувати мені краплю Твоєї, Боже, ласки....

02.05.2016

ВСТИГ...

Сіра стрічка дороги прямою лінією розділяла навпіл поки що безлистий ліс. Артем розігнав дороге німецьке авто до ста двадцяти. Приймач повістував щось про свято Пасхи, яке ось-ось мало настати. Захотілося пошукати іншу хвилю, але в цей момент салон заповнив телефонний дзвінок. – Так, – відповів Артем. – Вдалося? – навіть не привітавшись, запитав Віктор, його давній друг і бізнес-партнер. – Я домовився. Ціну скинули наполовину. – Невже погодились? – У них не було виходу. – Ти не перестаєш приємно дивувати мене. Артем вдоволено усміхнувся. –...

03.03.2016

МОЯ МАМОЧКА

Нина ЕМЕЛЬЯНОВА, Беларусь Моя мамочка, родная! На коротком отрезке земного пути ты была для меня как награда и как ангел, который всегда со мной. Ты открыла мне этот мир, ты научила меня считать, писать, ты раздвинула стены моего ограниченного бытия, чтобы я не была так одинока в своей физической немощи. Помню твои руки, такие родные и заботливые. Всё, что они делали, было очень правильно и очень хорошо! Я могла бы узнать их из тысячи других. Когда мы с тобой гуляли по живописным лугам, ты держала меня на своих выносливых руках (ведь пока у меня не появилась...

01.02.2016

РІЗДВЯНИЙ ПОДАРУНОК

Семен МИХАСЬ, м.Харків «Божечку милосердний! Чому так діється у світі: ось люди не хочуть дитини, і в них вона народжується, а ми стільки чекаємо, і нема? – Алла відвернулася до стіни і мовчки плакала. Натягла ковдру на голову так, щоб не чути, про що там гомонять цей доцент зі студенткою. – Як тільки впустили його сюди? Мабуть, заплатив черговому лікарю. Хоча чому? Це ж не пологовий будинок, а прос­то лікарня, відділення для вагітних жінок. І ми з нею вдвох у палаті, на збереженні.» Так-так, вона теж чекає дитину. Аллу вже не мучило, що зберігає...

04.01.2016

ПРАЗДНИК СЕРДЦА

Думаю, нет такого человека, который бы не любил новогодний праздник и не ожидал от него чего-то особенного. Даже взрослые хотят верить в сказку и в эту необыкновенную ночь ждут чудес. Вспоминаю своё детство. Это были семидесятые годы. Мы жили в деревне, в семье нас было трое детей. С трехлетнего возраста я была инвалидом, поэтому мама не работала и особого достатка в доме не было. Но праздник Нового года я всегда ждала с нетерпением. Папа для меня приносил из леса елку. Только украшать её мне было нечем. Не было сверкающих гирлянд, красивых игрушек, больших...

04.01.2016

ПЕРЕД РІЗДВОМ

Білий лапатий сніг падав на чорний асфальт і швидко танув. Пронизливий вітер шарпав одяг перехожих і кидав їм в обличчя пригорщі білих мух. Вони ж, кутаючись у коміри та натягуючи глибше шапки, метушилися у передріздвяних клопотах. У яскравому світлі новорічної ілюмінації під стіною великого супермаркету на холодній мокрій бруківці лежав чоловік з брудною сивою бородою в заяложеному одязі. Люди заходили в магазин і виходили, але на бездомного ніхто не звертав уваги. Так, ніби людини й не існує. Обман зору. Фантом. – Товаришу, – мовив Олег, наблизившись...

02.12.2015

ЗИМНИЕ ЗАРИСОВКИ

Как красиво на улице в зимний солнечный день! Кругом белым-бело и ослепительно сверкает блестками. Будто от солнца оторвали кусочек, раздробили его на тысячи маленьких солнышек и разбросали по белому покрывалу – так чудесно искрится снег! Вся природа притихла, затаилась. Отдыхает от знойной суеты, наслаждаясь временным оцепенением. Зачарованные, в причудливых снежных нарядах, боясь пошевелить хотя бы одной веточкой, чтобы не испортить, не помять дарованного морозом платья, стоят гордые в своей холодной изысканности деревья. И только изредка пролетевшая...

02.11.2015

АБИ НЕ НОСИТИ КАМІНЬ НА СЕРЦІ

Якось мені довелося почути розмову колеги з чужою їй жінкою. Та зателефонувала, щоб попросити Біблію, а згодом почала жалітися на когось, нарікати на самотність, на своє життя, здоров’я. Моя колега, попри свою зайнятість, дуже терпляче з нею спілкувалася, довго заспокоювала жінку, по кілька разів повторюючи те саме (видно, співрозмовниця не одразу все сприймала). Відчувалося, що Марина трохи нітиться, їй хотілося уже завершити бесіду, бо вже все сказала, що могла. Проте жінка все розповідала й розповідала – видно, мала потребу виговоритися. Бачачи,...

03.03.2015

АПТЕКАР

В одному місті жив аптекар, який зовсім не вірив у Бога. Він завжди був сердитий і злий, тому люди не любили ходити до нього за ліками. Але оскільки іншої аптеки поблизу не було, їм нічого не залишалося, як ко-ристуватися послугами цього безбожного чоловіка. На майданчику, через дорогу від аптеки, часто збиралися віруючі. Молодий проповідник говорив Боже Слово голосно і натхненно. Він з усіх сил намагався заохотити до зібрань невіруючого аптекаря. Пристрасному служителю так хотілося, аби той чоловік почув радісну євангельську звістку про спасіння та...

02.02.2015

БІЛІ ПРОСТИРАДЛА НА ТЕМНИХ ДЕРЕВАХ

Різдво Лідія Петрівна зустріла в сльозах. Її кровинка, єдиний син, знову знехтував матір’ю. Він ще до свят заглянув на кілька хвилин, заніс на кухню купу пакетів з гостинцями – і за двері. «Ніколи, ніколи мені, вибач, – відмахнувся від її запрошення присісти хоч на хвильку. – Не хвилюйся, у мене все в порядку. А тебе – з наступаючими!» Здалось, що то не замок клацнув, а гримнув постріл – у самісіньке серце матері. – Чому ж знехтував? – втішала її сусідка Ольга, завітавши до самот­ньої жінки напередодні Різдва. – Ось же, стільки...

02.09.2014

ВІДРО ВОДИ

Прокинувшись, Іван сів на ліжку. Голова йшла обертом. Він стиснув її руками, ніби сподіваючись втримати на місці. Через засмальцьоване вікно пробивалося сонячне проміння. Іван наважився розплющити очі. Його враз засліпило яскраве світло. Він застогнав. Його нудило. В горлі пересохло. Погляд натрапив на банку розсолу, що стояла на столі, заваленому всяким непотребом. Зуби клацнули об скло. Тепла, мутно-зелена рідина потекла у шлунок, але полегшення не принесла. Іван витер рота і сумно подивився на розкидані порожні пляшки. «Треба йти до Надь­ки»,...

04.08.2014

«ЗА ВСЕ ДЯКУЙТЕ…»

З перших днів християнського життя я відчував спонукання виконувати біблійну заповідь за все дякувати Богу. А згодом на цю тему прочитав книгу, яка ще більше спонукала мене до щирої подяки, незважаючи на обставини, в яких перебуваю. Автор розповідав про багатьох людей, які досягали чималих успіхів у житті, маючи глибоке і вдячне Богові серце. Будучи пастором церкви, я з великим натхненням навчав вірян цій біблійній істині. Бог допомагає нам у важкі хвилини. Особливо, якщо ми не нарікаємо на Нього, коли нас спіткає щось недобре, а попри все дякуємо Йому...

03.07.2014

НА КОЛІЇ

Від образи та приниження стискалося серце. Світ розсипався на дрібні шматочки. Чому вона так вчинила?! Чому це сталося саме з ним?! Навкруги буяла весна. Соковита зелень пишної трави та гіллястих дерев вабила око. Віяло п’янким ароматом білосніжних нарцисів та яскраво- червоних тюльпанів. Але він цього всього вже не помічав. Враз усе стало сірим, похмурим, наче в тумані. Він блукав містом, не розбираючи дороги. Думки, мов вітер, проносились у його голові, але жодна з них не затримувалась надовго. Здавалося, ніби хтось стискає скроні. Серце заполонила...

03.04.2014

ЧУЖИЙ ХРЕСТ

Зайшовши до квартири, Іван жбурнув ключі на тумбочку, скинув черевики і впав на диван. «Ненавиджу роботу, – подумав він, намагаючись розслабитись. – Добре, що попереду довгі вихідні». Задрімати йому не дозволив раптовий дзвінок мобільного. Телефонувала мати. – Так, – вільною рукою увімкнув настільну лампу. – Привіт! Ти вже дома? – Угу, – позіхнув у відповідь. – Я заходила до тебе. В холодильнику залишила холодець, котлети і тушковану картоплю. – Дякую, мамо. Настільна лампа кілька разів згасала. Він постукав пальцем по плафону....

03.03.2014

КОЛЕГИ

Радченко заплющив очі і, розслабившись, ненадовго відкинувся на спинку крісла. Зовсім скоро почнеться робочий день і до кабінету знову хлине потік знервованих людей. Однією з перших зайде ота жінка, – думав суддя. – Як її звати? Приходить по два рази на тиждень, вже кілька місяців поспіль. Не набридло ж! І справа там у неї якась дріб’язкова. Та нема сенсу напружуватись, зиску все одно не буде: що візьмеш з багатодітної вдови?.. Дідько! Ніякого бажання працювати. Вчорашнє побачення з Оленою геть виснажило. Добре, що хоч поїхав не до Світлани. Біля...

03.01.2014

ЧИСТІ СЕРЦЕМ

Був холодний зимовий вечір напередодні Різдва. Марійка сиділа в своєму куточку біля теплої печі й роздумувала над словами з «Дитячої Біблії»: «Блаженні чисті серцем, бо вони будуть бачити Бога». Дівчинці чомусь дуже хотілося бути саме такою, але вона не зовсім розуміла, яким має бути чисте серце. Вона запитала про це у своєї хазяйки. Але та чомусь розсердилась, вихопила з дитячих рук Біблію і гнівно закричала, що це у неї, Марійчиної благодійниці, найчистіше серце. Мовляв, тільки такі нерозумні люди, як вона, можуть пригріти нікому не потрібну...

02.10.2013

МАРАФОН ДЛИНОЮ В ЖИЗНЬ

В определенных кругах до сих пор на слуху рассказ об одном известном марафонце, участнике олимпийских игр. На своей дистанции он опередил всех соперников. Зрители, предвкушая близкую победу своего фаворита, уже приветствовали его с трибун радостными возгласами. До финиша оставалось несколько сотен метров. И вдруг случилось непредвиденное. На глазах у тысяч ошарашенных болельщиков бегун вдруг зашатался и упал, как боксер, оказавшийся в нокдауне. Проведенное медицинское исследование показало, что в организме спортсмена отсутствуют необходимые вещества,...

02.09.2013

ЕСЛИ ТЫ УМРЕШЬ СЕГОДНЯ, КУДА ПОПАДЕШЬ?

Два человека лежали в одной больничной палате. У обоих был неутешительный диагноз – рак последней стадии. Один лежал и читал Библию. – Ты что, верующий? – спросил второй. – Да. – А я за всю свою жизнь так и не успел найти время для Бога, поэтому почти ничего о Нем не знаю, – вздохнул собеседник. – Я могу тебе рассказать,– охотно отозвался первый. И, не дожидаясь ответа, продолжил, – Бог есть любовь. Он сострадателен, милостив, прощающий и настолько любит людей, что ради спасения каждого из нас отдал на смерть Своего Сына. И путь к Богу...

04.02.2013

ЧТО ДЕЛАТЬ?

В нашей семье был обычай: хотя бы раз в год в чей-нибудь день рождения, а то и на Рождество, посетить «Mac-Donald’s». Особенно это нравилось детям. Для них такое мероприятие было большущим праздником– съесть порцию жареной картошки, с хрустящей корочкой котлету, выпить стакан кока-колы. Эх, вкус этой котлеты вообще не имеет ничего общего со вкусом и ароматом котлеток, которые готовила моя мама. Но, тем не менее, дети стремились в «Mac-Donald’s», возлагая радостные надежды на экспресс-питание. И вот мы стоим в очереди. Те, кто впереди, уже заказывают...

05.11.2012

ПОСЛАНИЕ ПРИЗНАТЕЛЬНОСТИ

Дорогой, драгоценный, непостижимый, величайший Бог! Сегодня я не знаю устали – подключена к неисчерпаемому источнику физических, душевных и духовных сил. Уже поздно и нужно ложиться спать, но все мое естество переполнено безудержной радостью, которая распирает грудь и рвется наружу восторженными восклицаниями и беспричинным смехом. Внутреннее ощущение полноты жизни и безмятежного счастья отгоняет сон. Пела б и пела хвалу моему Богу! Авва Отче, благодарю Тебя за Твое благословение, за посещение и пребывание в кафедральном соборе Св. Павла. Мне...

02.11.2012

ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ

Барвиста, закосичена жовтнем алея, якою Мишко ще вчора так швидко минав дорогу зі школи, видавалась сьогодні довгою і сірою. Хлопчикові не хотілося ні каштанами футболити, ні еквілібрувати на високих бордюрах. І додому також не кортіло. А все через свято, яке вирішили влаштувати у їхньому третьому «Б». –Завтра у нас День іменинника, – попередила вчора на виховній годині вчителька. – Тому всі, хто народився восени, мають принести для солодкого столу щось смачненьке. І наш новенький також. Адже у тебе зовсім недавно був день народження,...

02.10.2012

НЕВДАЧА? ВИ НА ВІРНОМУ ШЛЯХУ

Чи плануєте ви свій час? На день, на тиждень, місяць, рік? Особисто я щороку починаю новий щоденник, де записую всі свої справи на майбутнє із зазначенням часу і місця виконання. Це ніби й працює, але далеко не завжди все задумане вдається реалізувати. Та я не здаюсь і продовжую складати нові плани. Можливо, у вас є колаж з картинок, що ілюструють ваші мрії? Багатьох моїх друзів, наприклад, охопила справжня «плакатоманія»: із журнальних вирізок вони складають великі полотна, що візуалізують їхні бажання. Кажуть, що це допомагає наочно осягнути власні...

02.11.2011

ЗА ВСЕ ДЯКУЙТЕ

За все я дякувати буду, і свідчить всьому-всьому люду: Христос – є суть і сенс життя! Хвала Тобі за хліб, за воду, повітря, сонце, за свободу, за те, що я всього вінець,  що я – дитя, а Ти – Отець. Змовкає розум, слів нема…  Хвала Тобі за зиму й літо,  за аромат пахучих квітів,  за те, що день і нічка є.  Веселка в небі, місяць, зорі;  за всі дари землі і моря,   бо все творіння те – Твоє. Ти сиплеш сніг – земля дрімає  і жде пробудження весни.  Хвала Тобі за дощ рясний,   за теплі-теплі срібні роси,  за хор пташок...

30.11.-0001

Вгору