03.01.2014

ЧИСТІ СЕРЦЕМ

Був холодний зимовий вечір напередодні Різдва. Марійка сиділа в своєму куточку біля теплої печі й роздумувала над словами з «Дитячої Біблії»: «Блаженні чисті серцем, бо вони будуть бачити Бога». Дівчинці чомусь дуже хотілося бути саме такою, але вона не зовсім розуміла, яким має бути чисте серце. Вона запитала про це у своєї хазяйки. Але та чомусь розсердилась, вихопила з дитячих рук Біблію і гнівно закричала, що це у неї, Марійчиної благодійниці, найчистіше серце. Мовляв, тільки такі нерозумні люди, як вона, можуть пригріти нікому не потрібну сироту й безкорисливо годувати її вже цілих три роки. І весь цей час маленька нахлібниця і дармоїдка сидить на її хазяйській шиї. Правильно зробив Марійчин батько, що відразу ж після смерті її матері залишив цей тягар. Виговорившись, жінка сунула дівчинці в кишеню кілька коробок сірників і виштовхала дитину за двері. Навздогін пригрозила, що не дасть Марійці навіть шматка хліба, якщо та не продасть хоча б одну коробку.

18051370_org_match01 (1)

 Опинившись на вулиці, дівча завело звичне: «Купуйте сірники! Хто забув купити сірники?» Першою на заклик юної продавчині відгукнулося руде цуценя. Радісно махаючи хвостом, воно підбігло до Марійки. Але господар, вочевидь, не поділяючи симпатії свого вихованця, швидко покликав песика до себе. А дівчинка зі своїм товаром попрямувала далі. На розі вулиць вона зустріла юрбу своїх однолітків, які захопленообговорювали майбутню різдвяну виставу. Побачивши Марійку, діти почали з неї потішатися. Когось смішило її лахміття, хтось кепкував, показуючи на зношені черевики, взуті на босі ноги. «Розумію, розумію, це мода така, – не вгамовувався червонощокий хлопчисько, – «опудало городнє» називається». А невисока, ошатно одягнена дівчинка повчально зауважила, що взимку потрібно ходити в шубці, шапочці й чобітках. «Що ти взагалі робиш на вулиці в такий мороз?» – реготали хлопці. Марійка скромно відповіла, що продає перехожим сірники і так заробляє на прожиток. Та її наївне зізнання лише викликало новий вибух сміху. У розпалі веселощів діти раптом згадали, що їм потрібно поквапитися, щоб не запізнитися в недільну школу на свято Різдва. Почувши це, Марійка зраділа – нарешті вона взнає відповідь на питання, над яким міркує з самого ранку. «Може ви скажете мені, хто такі «чисті серцем?» – з надією запитала дівчинка. «Звичайно. Чисті серцем – це ті, які ходять до церкви чи в недільну школу, – впевнено сказав червонощокий. І додав, – як ми, наприклад».

Марійці шкода було розлучатися з новими знайомими, але страх залишитися без вечері змусив її знову йти на пошук покупців.

Неподалік дівчинка помітила гарно одягнену, доглянуту пані і вирішила запропонувати їй свій товар. Але не встигла промовити й слово, як жінка обурено вигукнула: «Дівчинка? На вулиці? Так пізно?! А як жахливо вдягнена! Куди дивляться твої батьки? У них немає серця!» Ошатна тітонька навіть не намагалася почути Марійчині пояснення про те, що у неї взагалі немає батьків і що їй необхідно продати хоча б одну коробку сірників, зате пообіцяла подарувати бідоласі теплі чобітки. Шкода, що найближчі три місяці – суцільні свята і вона буде зайнята важливими справами, тому сказала приходити за подарунком не раніше квітня.

«Яка добра жінка, от у неї справді чисте серце», – думала Марійка, крокуючи по знайомій дорозі і звично викрикуючи: «Купіть сірники! Хто забув купити сірники?» Але вулиця була тихою і безлюдною. Тільки від великого, яскраво освітленого будинку долинали звуки музики. У його вікнах маленька трудівниця побачила багато нарядних людей, які їли, пили і веселилися біля виблискуючої різнокольоровими вогнями ялинки. «Ось де справжнє Різдво!» – із захопленням подумала дівчинка. У цей час із будинку вийшов чоловік, і Марійка запропонувала йому свій нехитрий товар. Але той у відповідь лише розсміявся: «Навіщо нам твої сірники? Дивись, скільки у нас світла і тепла. А тобі треба йти додому, на вулиці холодно. Якщо ти голодна, то я винесу тобі що-небудь. Хоча у нас сьогодні самі делікатеси, вони можуть бути шкідливі для дитячого шлунка». Через хвилину чоловік повернувся зі шматком сухого хліба. Подякувавши, дівчинка не забула запитати, чи знає він людей із чистими серцями. Поважний пан зауважив, що він і сам підходить під це визначення, бо вірить у Бога, святкує Різдво і подає бідним.

...Сипав сніг, вітер наскрізь продував стару одежину, майже босі ноги грузли в заметах, але Марійка продовжувала йти. По дорозі вона міркувала: «Добре тим людям, які мають чисті серця, адже вони побачать Бога. Якби у мене було таке серце, я б теж співала пісеньки про Ісуса в недільній школі, як ті веселі діти, або могла б комусь подарувати чобітки, як та добра тітка, чи святкувала б Різдво в гарному теплому будинку, як той дядько, що дав мені хліба. Коли була жива моя мама, вона казала, що де двоє чи троє збираються заради Христа, там присутній Сам Ісус. Тільки Він не для всіх помітний. Бачити Його можуть лише ті, у кого чисте серце. Значить, всі ті люди, яких я сьогодні зустріла, побачать Христа. А я? У мене зовсім інше життя...» За такими невеселими думками дівчинка незчулася, як вийшла за місто. Неподалік біля купки хмизу сидів, похнюпившись, старий – у нього не було сірників, щоб розпалити вогонь. Марійка з радістю запропонувала свої. Але виявилося, що всі вони відсиріли і жодна не запалювалася. Та останній сірник все ж загорівся, і незабаром вони вже грілися біля багаття.

– Дякую тобі, Господи, за те, що дівчинку із сірниками прислав, – промовив, дивлячись в небо, старий.

– Дідусю, то не Бог мене сюди привів, а хазяйка. Вона відправила мене сірники продавати, а на вас я натрапила випадково.

– У Бога не буває випадковостей. А хазяйка твоя, напевно жінка недобра: в таку погоду дитину на вулицю вигнати!

– Що ви, дідусю, вона дуже добра, я у неї вже три роки живу в кутку біля пічки, це найтепліше місце в будинку.

– Ох ти, чисте серце.

– Ви про кого, дідусю?

– Та про тебе. Таких, як ти, Писання називає «чистими серцем».

– Таких, як я? Ви, дідусю, смієтеся з мене! От я сьогодні людей зустріла, у них справді чисті серця. І Марійка розповіла старому про всіх, з ким побачилась цього різдвяного вечора. – Це добре, дівчинко, коли діти ходять до недільної школи, добре, коли хтось має бажання допомагати іншим, добре, коли люди святкують Різдво. Але найціннішим у Божих очах є серце людини. Щире, чисте серце не знає обману, йому не притаманна заздрість, у ньому немає підступності, воно готове віддати останнє. Саме про таких людей написано, що вони будуть бачити Бога.

Слова старого зігріли й наповнили блаженством душу Марійки. Їй було вже не страшно повертатись додому без заробітку.

 За мотивами казки Ганса Крістіана АНДЕРСЕНА «Дівчинка із сірниками»

Вгору