12.03.2018

квіти життя

квіти життя

Хоч за вікном ще зовсім не весняна погода, в нашому домі вже давним-давно живе весна. Весна в усмішках, весна в перших вимовлених звуках, в ніжності погляду, в усій атмосфері нашої сім’ї. У нас дівчинка! Не перестаю захоплюватися тим, настільки наш Бог великий, турботливий і як Він любить нас радувати, здійснюючи наші мрії – мрії, які ми довгий час могли виношувати в нашому серці, в наших думках. Переді мною – Боже чудо, живе, маленьке, дуже гарне і, вже помічаю, неймовірно розумне. Ще зовсім недавно його в нашому домі не було, але вже давно воно жило в моїх мріях, у моєму серці. А тут раз – і з’явилося на світ. Це чудо зародило в моєму серці якісь зовсім нові, раніше не знані мені відчуття і почуття. Косички, квіточки, платтячка, туфельки, лялечки – все це неймовірно приємні спогади з мого дитинства. І зараз я знову можу в них зануритися, дивлячись на свою маленьку копію, яка знаходиться поруч зі мною. Як здорово вкотре поринути у те далеке дитинство і вже разом зі своєю донечкою заново пережити безліч приємних і радісних моментів безтурботної пори!

Вже виховуючи двох чудових синочків, я завжди хотіла мати і дівчинку. Бо мріяла про це, здається, з самого дитинства. Мріяла про грудочку ніжності, жіночності, ласки. Плекала силу-силенну думок та ідей, як цій живій грудочці подарувати увагу, прикупити гарненьких речей, придбати малесенькі заколочки і, голов­не, як оточити її турботою, любов’ю та теплом. Уявляю, до якої міри серце Творця було переповнене чуйністю, лагідністю і любов’ю, коли Він творив моє диво. Адже це Він продумав усе надзвичайно витончено й досконало, коли формував доцю в моєму лоні. «Ти виткав мене в утробі матері моєї…» – так шанобливо дякує Творцю за своє народження цар Давид. Згодна зі словами псалмоспівця на всі сто відсотків. Саме Господь від початку моєї мрії і далі супроводжував появу нашого чуда на світ. Коли Господь вкладає мрію в серце, Він благословляє і здійснення цієї мрії. Мені, як мамі, приємно спостерігати за тим, як у житті моєї донечки та моїх синочків звершується Божий план.

Моє маленьке диво майже від самого народження тішить нас своїми посмішками. Особливо коли спить. Тоді вона часто радісно сміється вголос, і мені думається, що коли Господь творив її в моїй утробі, вона переживала щось неймовірно прекрасне і зараз воно приходить спогадами у її дитячі сни. Мені теж було б цікаво зануритися в ті сни, які бачить моє чудо. Ця маленька квіточка – красива, ніжна, ароматна – дарує стільки позитиву нашій родині, що я не можу описати словами. У такі моменти просто дякую моєму Господу за неї. Дякую та молю Його про милість для моєї крихітки. Бо переконана, що молитви матері – це головне добриво для плодовитого ґрунту, на якому зростають наші найкращі та найдорожчі квіти. Так, діти – квіти життя. Який глибокий зміст мають ці слова! Наше насіння проростає в нове життя, і від нас залежить, чи будуть наші сини і дочки розквітати, духмяніти та пахнути.

Час іде, дітки дорослішають. Дивлячись на старших, усвідомлюю, що вони дуже швидко ростуть, один за одним залишаючи позаду моменти безтурботного дитинства. Насолоджуюся такими миттєвостями, бо з них і складається життя. Іноді навіть хочеться, щоб дітлахи якнайдовше залишались маленькими, аби їх обій­мати, цілувати, ділити з ними моменти радощів і невдач, спільно шукаючи з них вихід. Як добре, що існує продовження нашого життя на землі – в дітях. Вони – наша спадщина. Як прекрасно, що ми можемо сіяти в них радість, ласку, піклування і бачити, як наша любов живить і напуває ці безцінні квіти нашого життя!

Євгенія КІЦАНУ, м.Новодністровськ

Вгору