06.04.2018

Щоб я змогла повернутися до Бога

Щоб я змогла повернутися до Бога

24 роки тому, у свої чотирнадцять, я вперше пішла до церкви, на святкове пасхальне богослужіння. Мама вже давно мене кликала, а в той день була особливо наполегливою, і я подумала, що Великдень – якраз відповідний момент, щоб послухатися її і сходити туди. Прийшла. Озирнулася навкруги. Була приємно вражена. Тож і залишилася. Хоча захопив мене тоді навіть не Бог. Привабили люди. Вони привернули мою увагу сяючим виглядом, палаючими, живими очима, добрими, відкритими серцями. Викликали до себе довіру та прихильність. Дивилася я на тих «віруючих» тоді і думала: я теж так хочу! Щоб стільки радості і любові у мене було, як у них... Хочу!

Так що спочатку я поласилася на «тусовку», що вже приховувати… Дуже мені сподобались ті гарні, добрі люди. А потім... Потім почала регулярно читати Біблію, хоча спочатку мало що розуміла. Стала молитися, просто повторюючи слова за моїми новими друзями. І потихеньку їхня таємниця ставала для мене очевидною. Таємницею і був Бог! Саме Він наповняв серця людей радістю та любов’ю. Він сяяв у їхніх очах і проявлявся в їхніх вчинках. Він говорив зі сторінок Біблії. Він відповідав на молитви.

І одного разу прийшов момент, коли я раптом ясно усвідомила, що Христос помер особисто за мене. Щоб я змогла повернутися до Бога. Щоб мені жити щасливо. Ось тоді і стався у моєму житті крутий поворот – повна зміна життєвого напрямку. Почався відлік життя з Богом. Це життя – єдине, яке я знаю. До 14 років я відчайдушно шукала сенс буття. У 14 я його знайшла. Зараз мені 38, і я ні на хвилину не шкодую про свій вибір на користь віри в Бога. З сім’єю ми постійно відвідуємо зібрання в одній із церков протестантського спрямування. Але друзів маємо і серед інших конфесій та з радістю буваємо в них у гостях.

Не скажу, що за всі ці роки ніколи не сумнівалася… Звичайно, сумнівалася. Та ще й як. Але є те визначальне, що ніколи не давало мені відійти від Бога. У ці великодні дні ми знову згадуємо надзви-чайну, значущу й вирішальну подію – понад дві тисячі років тому Христос помер і на третій день воскрес. Його могила порожня. І цим ніяк не можна нехтувати чи легковажити. Смерть і воскре¬сіння Ісуса Христа – історично доведений факт. І розумій, як хочеш, як вважаєш за потрібне… Для мене це – підстава моєї віри. А віра в Бога – фундамент мого життя, через неї я черпаю силу, наснагу, натхнення для щоденних житейських справ і завдяки їй з надією дивлюсь у завтрашній день. Ось такий я фанат Христа.

Світлана ГОНЧАРОВА, м.Київ

Вгору