06.04.2018

ЗАВЖДИ І В УСЬОМУ ПОРУЧ

ЗАВЖДИ І В УСЬОМУ ПОРУЧ

Саме в пасхальну неділю, 22 роки тому, сталося неможливе, відбулася найбільш визначна, доленосна для моєї сім’ї подія. Ми якраз поверталися з міста додому після чергової вечірки в одному із власних нічних клубів, як одна мила родина, але для нас досить дивна, бо співала незрозумілі пісні про Ісуса Христа, запросила нас на вуличний концерт.

«Успішні і круті красені», але спустошені всередині, ми сиділи на лавочках і грілися під променями теплого весняного сонечка, зовсім не розуміючи, як ми там опинилися, на тій толоці – серед корів, що поскубували молоду траву, і милих бабусь в оборочках. Забавно було спостерігати, як місцеві «бременські музиканти» роз¬важали нас, святкуючи народне свято «Великдень». Піти звідти ми не могли, бо було незручно перед тими людьми, що нас запросили, тож ми просто очікували завершення.

І раптом сталося неймовірне. Мій сильний і твердий, як кремінь, чоловік почав плакати і безперервно повторю¬вати: «Так ось Який Ти, ось Який Ти...» Побачене викликало в нього такий шквал емоцій, що з його очей безкінечним потоком текли сльози радості.

Його лице сяяло – вже не від допінгу нічного життя, а від чудового з’явлення Ісуса особисто йому. Гліб був схожий на сліпого, що, проживши все життя в повній темряві, враз прозрів, і його очі побачили Світло, побачили обриси свого Цілителя. Сльози скальпелем забирали з його єства духовне більмо і розбивали кам’яне серце, звільняючи душу від усякої гордині, черствості, загрубілості. Я ж нічого не розуміла. Але слова пісні «Христос воскрес! Ісус – мій Спаситель, мені прощені всі гріхи...» вже звучали для мене по-іншому...

Повертаючись додому, мій чоловік весь світився від щастя і твердив одну і ту саму фразу: «Я закохався в одну Людину…»

Ось так Христос увійшов у наш дім. І це стало нашою Пасхою – шляхом звільнення від рабства гріха, шляхом прощення і примирення з Богом через силу смерті і воскресіння Ісуса Христа, Божого Сина.

***

Хіба це може бути правдою? Може, я собі все придумала? Можливо, нічого і не було надприродного у моєму житті – чоловік просто взяв себе в руки і відмовився від нічного способу життя, застосував силу волі і став зовсім іншим, про якого я і мріяла весь час? Може, насправді це і не була божественна сила зцілення, що зійшла на мене перед операцією, коли повинні були видаляти пухлину? Можливо, мій організм сам був настільки сильний, що переміг смертельний діагноз?.. Навіть у моменти благотворного впливу на мене Утішителя – Святого Духа, коли я сильно відчувала Божу присутність у найважчі часи мого життя і переживала зцілення свого розірваного болем і стражданнями серця, до мене багато разів підступали сумніви, що це лише енергія мого тіла, розуму, а не Його любов. Різні голоси твердили: «Його немає. Якби Він був, чи міг би люблячий Батько допустити те, що ти пережила?» Чи міг Він допустити те, що я пережила? Де Він був під час аварії, коли загинула моя п’ятирічна донечка? Чому Він не втрутився, коли ще одна моя дівчинка народилася з особливостями і маленькою померла? Як, пройшовши все це, мені вірити в те, що Він Захисник – люблячий, милостивий, жалісливий, добрий, дбайливий?

А чи було воскресіння Христа?..

***

Ті, що слідували за Ісусом, були випробувані не тоді, коли вони мали успіх у служінні і все було добре, а в момент найбільшої скрути, смертельної кризи – їхнього Вчителя і Царя розіп’яли. Все, що Він робив, чому навчав, до чого закликав, втратило смисл і, як вони розуміли, не відбулося, а навіть гірше …знищено – ні перемоги, ні надії. Відчай, розчарування, осуд, страх – «а ми стільки молились, постилися... думали, що Він врятує і царство відновить». «Це кара Божа... Самозванці, слабаки, Бог не з вами», – чулося звідусіль. У такому стані дуже важко помітити, що в усьому цьому поруч Христос, Його сила і Його великий план невидимо здійснюється... Хтось відрікся, хтось зрадив, хтось розвернувся і пішов назад, туди, звідки прийшов, повернувшись спиною до Отця і намагаючись пристосуватися, щоб вижити. У когось вийшло на поверхню все, що було заховано глибоко в серці, деякі перетворилися на суддів, комусь не вистачало каміння, щоб і далі бити та забивати до смерті. Для когось це час виконання всього того, що Бог відкривав раніше, та не було зрозуміло, як це станеться.

Але… Він завжди і у всьому поруч. У мовчанні і стогоні, коли тиша розриває душу. У бурях і заметілях, коли вітри змін збивають з ніг і немає сил іти далі. Він не залишився у печері поховання, і Його неможливо було втримати в пеклі. Він вирвав життя з рук ворога, забрав ключі від смерті і від пекла. Сила Божа підняла Христа з самої глибини непроглядної темряви. Заради чого і кого? Заради надломлених, розчарованих, зневірених, ослаблених, тих, що схибили, погрузли у гріхах, хворих і змучених стражданнями.
Христос воскрес, і сила воскресіння сьогодні могутнім чином являє славу Христа для кожного. І ми знову воскресаємо для великих Божих справ. І слава Божа наповнює церкву – житницю Слова і сили Духа Святого, наші домівки, країну. Христос воскрес!

Світлана СПІВАКОВА, м.Київ

Вгору